МАМИНІ КАЗКИ

Мамо, розкажи мені казку…

         Мамо, розкажи мені казку!..

         Здається, немає на світі такої людини, яка хоча б раз у житті не звернулася з таким проханням до своєї матусі. А хто, як не мама, може розказати чудову історію, здавалось б, зовсім про звичайні речі. Завдяки маминим розповідям ми пізнаємо світ і ті закони, за якими живе людське суспільство. Отже, ласкаво запрошуємо до маминої казки…

- Мамо, розкажи мені казку!

• Спи, моє сонечко! Вже пізно.
• Ні,мамо, ну розкажи! Будь ласка – ласка – ласочка!
• Добре, моє золотко, про що ти хочеш почути?
• Розкажи мені… Розкажи мені… Придумав! Розкажи мені про те, як з’явились садочки, школи, лікарні, чому пенсіонери отримують пенсії, а малозабезпечені сім’ї допомогу. Одним словом, розкажи мені про те, як люди почали так жити.
• Ну добре! Слухай…

 Колись в давні-прадавні часи, коли людське суспільство починало формуватися, за високими горами, за дрімучими лісами, за широкими швидкоплинними ріками знаходилося Десяте королівство. А називалося воно Десятим, тому що правив у ньому цар на ім’я Десятинник. І був у того царя шкіряний мішок, який називався “Бюджет Десятого королівства”. Це був незвичайний мішок, а чарівний. Отримав його Десятинник у подарунок від чарівника – Податкового Інспектора, тоді, коли ще Десятинником не був, а був звичайним собі царенком. Саме завдяки “Бюджету Десятого               королівства ”  став він щедрим і добрим правителем, реформатором і гуманістом. А секрет його справедливого правління був дуже простий:  чим більше ставав шкіряний мішок, тим багатше жила країна. Збільшувався “Бюджет Десятого королівства ”  завдяки мудрому Закону, який за порадою Податкового Інспектора запровадив Десятинник. Кожен працюючий житель королівства повинен був відраховувати від своїх статків одну десяту. Дехто спитає: “ Хіба одна десята – це багато ?” Так, це не багато. Але коли платників майже ціле королівство, то мудрість цього Закону стає очевидною.

Так ось, всі ці кошти складалися в мішок, який Десятинник відкривав, коли люди потребували допомоги. Саме за ці кошти будувалися школи, в яких діти звичайних людей отримали можливість здобувати освіту. Так син простого Лісоруба став Великим Мудрецем, а дочка Швачки – Чудовим Лікарем.  За ці кошти було збудовано лікарню, в якій було врятовано тисячі життів. Завдяки податкам утримувалися діти, які залишилися без батьків.

Однак, як і в кожній країні, і в Десятому королівстві знайшлися невдоволені  такою системою правління. Таким бунтівником став Коваль. Коли в кінці місяця прийшли до нього за податком, то він відповів:“ Платити не буду. Я можу заробити, нехай і інші заробляють. Не хочу утримувати дармоїдів ”. Сказав - і зачинив двері перед самим носом у збирачів.

Пройшов тиждень. Суботньої ночі в кузні сталася пожежа. Будівля згоріла вщент, а Коваль з численними опіками був направлений до лікарні, гроші на яку дати відмовився.

Довго лікували Коваля, а витратити на його лікування взяло на себе королівство. Десятинник шляхетно розв’язав “Бюджет Десятого королівства”

і виділив матеріальну допомогу погорільцю.

         Вилікувавшись, Коваль знову розпочав свою справу, а допомогли йому в цьому народні гроші. З цього часу Коваль завжди сплачував податки і дітям своїм наказував не забувати про цей мудрий Закон…

• Пам’ятай про це і ти: щоб щось отримати від держави – ти повинен щось віддати. А тепер спи, моє сонечко! На добраніч!