Розмірковуючи над вибором професії, я пригадала одну казку: про те, що кожна людина, яка живе на Землі має зв`язок із певною зіркою в небі. І що кожна ця зірка не схожа на іншу, то тільки здалека вони здаються однаковими. Але люди, хоч і пов`язані з тими зірками, не бачать їх і не відчувають цього зв`язку. Відчути цей зв`язок, знайти свою зірку та йти за нею, бо то є мета нашого життя – це найбільше щастя та найскладніше завдання кожного. Мені здається, що моя зірка вказала мені правильний напрям. Вона привела мене до школи, де я відчула себе потрібною. З першого дня своєї педагогічної діяльності я слідую кільком правилам:

• Переступаючи поріг школи, я усвідомлюю, що приходжу до учнів, щоб розпізнати у кожному з них людську особистість, здатну розвиватись і прогресувати.
• Мій обов’язок прийняти кожного учня таким, яким він є, а не яким я хотіла б його бачити, допомогти кожній дитині досягти максимуму її потенційних можливостей.
• Я прагну сприяти розвитку того доброго, що є мінімальним капіталом кожної без винятку людини. Допомогти кожному учневі розкрити свої здібності, талант, сформувати активну життєву позицію на благо своєї Батьківщини.
• Я свідомо прийняла рішення бути вчителем. І я свідомо хочу бути вчителем, який любить, але мудрий у своїй любові; який спонукає вихованців вивчати те, що їм слід вивчати; який підбадьорює дитину в момент помилки; який підтримує лад і порядок у дитячому колективі, сприяючи кожній дитині йти власним шляхом саморозвитку.