За вікном лупотів холодний осінній дощ. На вулицю сьогодні зась. Я дивилась на краплі, що стікали шибою вниз, і виглядала батька, який мав повернутися з роботи. Його чомусь не було.

Раптом я побачила на столику книгу, що дала мені однокласниця Катруся, і вирішила погортати її. Вмостившись зручненько, приготувавши собі склянку теплого молока, я разом із книгою Тамари Мельниченко «Чим пахне дитинство» поринула в чарівний світ пригод. Авторка в одну мить здійснила безліч моїх найзаповітніших мрій. Мені навіть здалося, що я відчула отой запах власного дитинства з бабусиними млинцями та гарбузовою кашею, з дідусевими мандрівками лісом, з найпершим знайомством з сусідським хлопчиною Миколкою, що не давав мені проходу.

Важко сказати, яка з дев’яти історій сподобалась мені найбільше. Всі вони ще раз нагадали мені мої власні пригоди. Я була такою ж допитливою, як Оленка, що намагалась зрозуміти, як вчаться літати горобці, як Олеся, що вправно допомагала дідусеві косити траву, та й зрештою, як дивакуватий Костик, у якого найбільший скарб - це повні кишені цвяшків, які чомусь нікому непотрібні.

На мою думку, письменниця правдиво зображує сучасну дитину. Це кмітлива, допитлива, творча особа, яка хоче знати все: де нічка ховає зорі й місяць, як народжується новий день, хто малює взимку на склі…

Читати історії Тамари Мельниченко легко і цікаво. У них кожен знайде щось про себе. Враження від прочитаного підсилює й цікаве оформлення книги. Малюнки Ольги Кузнєцової дають можливість глибше відчути і краще уявити дивовижні пригоди.

Я й незчулася, як за вікном знову засяяло сонце, але на вулицю я вже не поспішала, адже так хотілось дізнатися, чи знайде свого господаря песик Найда, чи повернеться Сірохвостик до своєї родини. А ти хочеш дізнатися? Швиденько залишай усе і берись до читання, щоб ще хоч раз відчути п’янкий запах дитинства…